А ось б можна було подивитися безтурботно з боку на власний стиль життя, на свої заслуги. У кожного вони свої: хто вдалим професіоналом став, а хто навпаки, нарешті після всіх досягнутих вершин знайшов своє сімейне щастя.
Щастя – це не остаточна мета. Його не можна досягти і бути завжди задоволеним.
Це такий момент, головний, коли необхідно зупинитися, як на перехресті, і оцінити власний пройдений відрізок життєвого шляху. Подумати, від чого ж і до чого мене привела життя? І подякувати, точніше, зрозуміти, що так і повинно було бути. Немає сенсу звинувачувати долю, тому що, дійсно, є у кожного з нас вже деяка дана програма життя. Але як конкретно ми її реалізуємо, це справа нашого вільного вибору. Який конкретно буде мій власний шлях? Я сам його творю, проходжу різні стани – горя, щастя, радості і болі, – відштовхуючись від власних бажань, які бажав втілити.
І виходить життя – це і є всього лише набір бажань, а наша свобода полягає саме у виборі цих бажань.
Виходячи з того, які бажання я бажав втілити, такий і результат. Це те життя, яким я живу зараз. Хто я, хто мої друзі, партнер, робота, умови життя. І тут справа не в тому, що я хотів достаток, а зараз – бідняк. Хотів зразкового чоловіка, а отримав протилежне.
Справа тут в тому, які властивості душі я заробив, пройшовши цей шлях? То все є ті ситуації, які я проходив, потрібна була для того, щоб я мав щось лише матеріальне, але основне: ким я став, досягнувши всього цього , якою людиною? В яких стосунках я перебуваю з близькими людьми? Якраз тут кожен має влади над своєю долею. Життя дає ситуації, людей, а які справи ми вибудовуємо з ними, залежить лише від кожного з нас.
Будь першим хто прокоментує